У самому серці Києва, у просторі легендарної галереї «Митець», відкрилася експозиція, яка має значення значно глибше, аніж просто черговий культурний захід. Це своєрідний маніфест незламності українських митців. Секція декоративно-прикладного мистецтва Київської організації Національної спілки художників України (КОНСХУ) представила щорічну весняну виставку. Подія відбулася всупереч усьому: логістичним труднощам та виснажливій зимі, що пройшла під завивання сирен та гуркіт генераторів.
Цьогорічний вернісаж став доказом того, що творчий імпульс неможливо загасити навіть тотальними блекаутами. Близько трьох десятків авторів продемонстрували результати своєї праці за останні місяці — період, коли саме існування майстерні зі світлом і теплом було розкішшю. Проте відсутність електрики художники компенсували внутрішнім світлом, презентувавши роботи, насичені життєрадісністю та вірою у відродження.
## Симфонія матеріалів: від холодної глини до сонячного скла
Декоративно-прикладне мистецтво — це сфера, яка вимагає не лише натхнення, а й часто складних технологічних процесів. Випал кераміки, обробка металу, плавлення скла — усе це потребує енергії. Те, що майстри змогли підготувати таку кількість якісних творів в умовах енергетичного дефіциту, викликає особливу повагу. В експозиції гармонійно поєдналися текстиль, кераміка, метал, скло та дерево, створюючи поліфонію фактур і сенсів.
Серед знакових робіт, що привертають увагу глядачів своєю емоційною наповненістю, виділяється твір Світлани Гібаленко «Нарешті весна». У ньому авторка матеріалізувала відчуття довгоочікуваного пробудження природи, якого так прагнули українці після темної зими. Не менш філософською є робота Сергія Герасименка «Риба. Простір та час», де через пластику форми осмислюється плинність буття та безмежність всесвіту.
Тема циклічності життя та нерозривного зв’язку людини з природою знайшла відображення у композиції Тетяни Пранчук «Літній вінок». Це нагадування про те, що після будь-яких холодів неодмінно настає період розквіту. Людмила Пономаренко представила ніжну роботу «У ранковому промінні», а Лілія Безверха зачарувала відвідувачів поетичним образом у творі «Дерево співочих снів». Кожен експонат тут працює на спільну ідею — заповнити простір галереї теплом і гармонією, як це робить композиція «Під сонцем» Володимира Балибердіна.
## Мистецтво як зброя та терапія
Куратором виставки виступив голова секції декоративно-прикладного мистецтва київського осередку НСХУ Володимир Балибердін. За його словами, нинішня виставка — це лише верхівка айсберга творчого потенціалу столичних художників. Секція налічує близько 150 професіоналів, та навіть ця камерна вибірка робіт демонструє високий рівень української школи прикладного мистецтва.
Володимир Балибердін підкреслив важливу терапевтичну та світоглядну роль, яку відіграє творчість у часи війни. Він зазначив, що хоча мистецтво фізично не здатне зупинити кулю, воно має силу вплинути на свідомість, «зупинити руку, яка хоче вистрелити», або ж надати сил тим, хто захищає свій дім. Внутрішня сила та творча енергія, акумульовані в представлених об’єктах, стають для киян джерелом відновлення психологічної рівноваги.
Історія галереї «Митець» та Київської організації НСХУ налічує десятиліття, і традиція весняних виставок не переривалася навіть у найтяжчі часи. Нинішня експозиція є не просто звітом про художні здобутки, а актом солідарності та підтримки духу нації. Кожна робота з металу чи, здавалося б, крихкого скла тут промовляє про міцність характеру їхніх творців. Для відвідувачів це можливість бодай на годину зануритися у світ, де панують закони краси та творення, а не руйнування, і отримати той заряд життєвої енергії, що так необхідний цієї весни.