Українська дипломатія переходить до нового етапу боротьби за позбавлення Росії права вето в Організації Об’єднаних Націй. 18 березня Міністерство закордонних справ України формалізувало партнерство з громадським сектором, підписавши Меморандум про співпрацю з «Фундацією Пилипа Орлика». Свої підписи під документом поставили державний секретар МЗС Олександр Карасевич та голова правління фундації Артем Миколайчук. Ця угода стала логічним продовженням багаторічної кампанії з доведення нелегітимності перебування Російської Федерації в кріслі Радянського Союзу.
Заступниця міністра Мар’яна Беца, яка була присутня на церемонії, підкреслила важливість синергії між державним апаратом та фаховими громадськими ініціативами. За її словами, в умовах гібридної війни така системна взаємодія дозволяє ефективніше просувати національні інтереси на міжнародних майданчиках, де Росія роками вибудовувала мережу впливу.
## Юридичний фронт: операція #unrussiaUN
Ключовим вектором співпраці визначено протидію зловживанням Росії в Раді Безпеки ООН. Ситуація, що склалася в Нью-Йорку, є безпрецедентною в історії міжнародного права: одна з держав-членів блокує будь-які рішення, спрямовані на відновлення миру, використовуючи право вето, яке їй де-юре не належить. У статуті ООН у переліку постійних членів Радбезу досі фігурує СРСР, а не РФ. Жодного офіційного рішення про передачу повноважень чи голосування Генеральної Асамблеї щодо членства Росії після розпаду Союзу не відбувалося — Москва просто замінила табличку перед мікрофоном у грудні 1991 року.
Громадська ініціатива #unrussiaUN, яку просуває фундація, за чотири роки роботи перетворила цю «табличкову» колізію на серйозну дипломатичну проблему для Кремля. Активісти та дипломати спільно довели: документального підтвердження легітимності членства РФ не існує. Це визнав навіть Голова Генасамблеї ООН Денніс Френсіс у липні 2024 року.
Меморандум передбачає масштабування цієї роботи: проведення адвокаційних візитів до столиць країн-партнерів, організацію експертних круглих столів та інформаційних кампаній. До процесу вже залучені важковаговики міжнародного права, зокрема професор Кембриджу Томас Грант та сер Джеффрі Найс, відомий як головний прокурор у справі Слободана Мілошевича. Їхні висновки однозначні: перебування Росії в ООН суперечить статуту організації, а отже, і її право вето є нікчемним.
Політичний грунт для рішучих дій вже підготовлено. Протягом останніх років українська сторона заручилася підтримкою Парламентської асамблеї Ради Європи (Резолюція 2463) та значної частини держав Генасамблеї, де вето не діє. Зокрема, в лютому 2025 року резолюцію на підтримку України підтримали 93 країни, проігнорувавши тиск Москви. Наразі МЗС очікує офіційної відповіді від Секретаріату ООН на ноту з вимогою надати документи про підстави членства РФ — мовчання бюрократичного апарату в Нью-Йорку стає все більш промовистим.
## Збереження ідентичності та культурна дипломатія
Окрім юридичної війни в стінах ООН, документ окреслює ще один стратегічний напрям — роботу з українцями за кордоном. Олександр Карасевич наголосив на критичній важливості збереження національної ідентичності, особливо серед дітей, які вимушено опинилися поза межами батьківщини. Це питання набуває особливої гостроти в контексті злочинів РФ щодо депортації українських неповнолітніх, що вже стало предметом розслідування Міжнародного кримінального суду.
Співпраця з «Фундацією Пилипа Орлика» дозволить посилити комунікацію з діаспорою та іноземними аудиторіями. Організація має значний досвід у публічній дипломатії та реалізації культурних проєктів. Показово, що сфера інтересів фундації не обмежується лише правовими питаннями: у січні 2026 року організація домовилася з Міністерством оборони про реставрацію історичного будинку авіаконструктора Ігоря Сікорського у Києві. Цей кейс демонструє комплексний підхід: відстоювання історичної правди всередині країни та захист державних інтересів на глобальній арені є частинами єдиної стратегії виживання та перемоги нації.
Підписаний меморандум фактично інституціоналізує роботу, яка тривала роками на рівні громадських ініціатив, надаючи їй офіційного статусу та дипломатичного супроводу. Тепер боротьба за виключення агресора з Радбезу ООН вестиметься синхронно — силами державного апарату та експертного співтовариства.