Київ стоїть на порозі масштабної трансформації своєї енергетичної мапи, однак процес переходу від радянської спадщини до сучасної європейської моделі не буде миттєвим. Столиця поступово впроваджуватиме елементи децентралізації у системі теплопостачання, проте відмовитися від гігантських теплоелектроцентралей (ТЕЦ) найближчими роками місто не зможе. Існуюча мережа, яка розбудовувалася десятиліттями, залишається безальтернативним фундаментом для виживання мегаполіса в умовах війни.
Про стратегію розвитку столичного енергокомплексу, економічні виклики та підготовку до наступних зим розповів заступник голови Київської міської державної адміністрації Петро Пантелеєв у розмові з журналістами «Київ фм» та «Вечірнього Києва».
### Енергетична ефективність проти інвестиційної прірви
Київська система централізованого опалення є однією з найбільших у Європі, об’єднуючи тисячі кілометрів трубопроводів та потужні джерела генерації. Історично вона проектувалася під модель, де кілька великих «фабрик тепла» забезпечують потреби мільйонів мешканців. Зламати цю архітектуру за один рік неможливо і навіть небезпечно.
За словами Петра Пантелеєва, ключова дилема децентралізації криється не у поточному тарифі для населення, а у колосальному обсязі капіталовкладень, необхідних для побудови нової інфраструктури «з нуля». Для створення розгалуженої мережі мінікотелень знадобляться десятки мільярдів гривень, що в умовах бюджетного дефіциту стає серйозним викликом.
«Наразі діє мораторій на підвищення тарифів, а сама вартість опалення є економічно необґрунтованою, тому проводити прямі цінові паралелі між старою та новою моделями вкрай складно. Проте варто розуміти технологічний аспект: великі ТЕЦ працюють за принципом когенерації. Це процес одночасної генерації електричної та теплової енергії, що забезпечує значно вищий коефіцієнт корисної дії. Це не завжди означає «дешево» в абсолютному вимірі, але це безумовно економічно оптимально з погляду використання ресурсу», — пояснив посадовець.
Когенерація дозволяє спалювати газ із максимальною віддачею: тепло, яке на звичайних електростанціях викидається в атмосферу через градирні, тут йде на обігрів осель киян. Саме цей фактор робить великі ТЕЦ енергетичним хребтом столиці, який поки що не має рівноцінної заміни за ефективністю.
### Децентралізація як «подушка безпеки»
Попри економічні аргументи на користь централізації, війна диктує власні правила. Концентрація генерації в одній точці робить систему вразливою до ракетних атак ворога. Тому місто обрало курс на диверсифікацію, де нові, менш потужні джерела тепла виконуватимуть роль своєрідної страховки.
Пантелеєв наголошує: нові модульні котельні та альтернативні джерела мають розглядатися насамперед як резервна або дублююча система. Вони дозволять підтримати життєдіяльність критичної інфраструктури та окремих житлових масивів у випадку пошкодження магістралей або зупинки гігантів генерації.
«Ми маємо бути реалістами: війна рано чи пізно закінчиться, але наш обов’язок — гарантувати тепло вже сьогодні. Тому відновлення та підготовка теплоелектроцентралей до кожного опалювального сезону залишається пріоритетом номер один. Це та реальна система, яка у нас є в наявності. Якщо ми не відремонтуємо її, сподіваючись швидко збудувати щось нове, ми ризикуємо просто не увійти в сезон», — підкреслив заступник голови КМДА.
Фактично, Київ опинився у ситуації, коли необхідно одночасно підтримувати життя старого «організму» тепломереж і паралельно вирощувати новий. Повний перехід на автономні джерела або малу генерацію вимагатиме не лише грошей, а й тривалого часу на проєктування, відведення землі та прокладання нових комунікацій. Тому й після завершення бойових дій столичні ТЕЦ залишатимуться базовими потужностями.
Експерти зазначають, що подібний гібридний підхід — поєднання потужної централізації з локальними “острівцями” енергонезалежності — може стати унікальною моделлю для повоєнної відбудови української енергетики. Втім, на поточному етапі головним завданням комунальників залишається фізичний захист та оперативний ремонт того обладнання, яке забезпечує теплом левову частку київських квартир.