Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня 1986 року беззаперечно став найбільшою техногенною катастрофою за всю історію людства. Влада СРСР ретельно приховувала реальні масштаби від населення та робила усе можливе, аби інформація про аварію ніде не просочилась.
Український інститут національної пам’яті розповів, що робила влада СРСР та як працювала пропаганда.
Повний інформаційний вакуум про аварію на ЧАЕС
Найпершим повідомленням Управління КДБ по місту Києву та області, яке надіслали до КДБР СРСР 26 квітня 1986 року, стало розпорядження, яке ретельно контролювало, що саме публікується в ЗМІ, а людям обмежили телефонні дзвінки на міжнародні лінії зв’язку.
Попри те, що 27 квітня після обіду вже почалась евакуація населення Прип’яті та ближніх сіл, радянські ЗМІ мовчали про аварію. Лише через два дні після катастрофи, 28 квітня, о 21:00 в телепрограмі “Время” ведуча скромно повідомила, що на ЧАЕС сталася аварія, де пошкодився один з реакторів. Більше подробиць про масштаби та загрозу в ефірі не озвучили, щоб люди думали, що аварія справді незначна.
Надалі начальник УКДБ УРСР по Києву та області Леонід Бихов видав розпорядження “про посилення роботи міськрайорганів на підприємствах та установах для припинення розповсюдження провокаційних та панічних чуток, стосовно відносно їхніх інспіраторів найбільш рішучих заходів”.
Райвідділи мали щоденно до 11-ї та 1-ї години доповідати черговому УКДБ про кількість виявлених ненадійних громадян, “болтунів”, а також звітувати про кількість проведених попереджувальних бесід та окремих попереджень осіб.
Через чотири дні після аварії, 30 квітня, газета “Правда” опублікувала коротку замітку, яка фактично дублювала слова ведучої у програмі новин “Время”. Там лише стисло додали, що людей з Прип’яті евакуювали, а рівень радіації “знизився” у селах у 1,5-2 рази.
Святкування 1 травня після аварії на ЧАЕС — радіація на Хрещатику перевищила норму в 500 разів
У Радянському союзі День солідарності трудящих, який традиційно святкували 1 травня, був найвидатнішою та найважливішою подією. Влада аж ніяк не могла собі дозволити проігнорувати чи скасувати таке свято.
І попри те, що вітер буквально гнав радіоактивні хмари на Київ з ЧАЕС, людей таки вивели на парад по всіх містах УРСР. У перші дні після катастрофи вітер ніс радіоактивну хмару подалі від української столиці, до Білорусі. А пізнього вечора 30 квітня 1986 року радіація вітром понеслася на Київ — столиця почала різко “фонити”. Та й те нікого не бентежило. 1 травня 1986 року радіаційний фон на Хрещатику перевищував норму у 500 разів.
Примітно, що 3 травня в Україні до лікарень направили 911 пацієнтів із симптомами радіаційного ураження.
Наступного дня кількість постраждалих зросла до 1345, серед яких було 330 дітей. Згодом радіологічні відділення київських лікарень були переповнені, тож пацієнтів почали приймати з такими діагнозами за межами міста.
“За даними Шевченківського РВ УКДБ, адміністрація Київської області та 25 лікарень, ґрунтуючись на вказівці Мінздоров’я УРСР, в історіях хвороб пацієнтів з ознаками “променева хвороба” вказують діагноз “вегетосудинна дистонія”, — йдеться у Довідці 6 відділу УКДБ УРСР по м. Києву від 13 травня 1986 року.
Цензура набирала обертів
У травні 1986 року КДБ СРСР дав чіткий перелік з 26 пунктів про аварію на ЧАЕС, які мали бути строго засекреченими.
Органи держбезпеки слідкували за нерозголошенням у пресі та приватних розмовах таких тем:
- причини аварії на четвертому енергоблоці ЧАЕС;
- дані про характер та обсяги руйнувань;
- кількість та склад суміші, виверженої зі зруйнованого реактора під час вибуху;
- відомості про рівень радіоактивного забруднення у приміщеннях атомної електростанції та в 30-кілометровій зоні;
- діапазон дезактиваційних робіт під час ліквідації наслідків аварії
- статистику захворюваності на променеву хворобу серед персоналу станції, ліквідаторів, евакуйованого населення;
- також факти масового отруєння та епідеміологічних захворювань, пов’язаних з аварією.
- дані про обсяг державних капіталовкладень на консервацію четвертого енергоблока;
- найменування організацій та кількість працівників, причетних до ліквідаторських робіт.
Втім, як би радянська влада не старалася приховати катастрофу, світ все-таки дізнався про неї, адже у повітря стався викид 50 млн кюрі радіоактивних речовин, що першим “відчули” у Швеції. Уряд вимагав пояснень від СРСР, що відбувається, тож потім КДБ у Києві отримав від Москви правила, що і як казати про ЧАЕС населенню та іноземцям.
Серед причин наголошували виключно на людський фактор, натомість технологічні та конструкторські недоліки замовчувалися. Основні тези зводилися до того, що здоров’ю нічого не загрожує, а “завдання полягало в недопущенні виїзду хворих людей, що не залишало б нашим ворогам шансів на використання випадкових інцидентів у антирадянських цілях”.
Америка пропонувала допомогу СРСР
Адміністрація американського президента Рейгана після звіту ЦРУ про аварію на ЧАЕС та потенційну кількість жертв прийняла рішення запропонувати допомогу радянському дипломату.
“СРСР заявляє, що витік радіоактивних матеріалів призвів до часткової евакуації населення…радіаційна обстановка стабілізувалася… рівні забруднення, попри часткове перевищення допустимих норм, не потребують спеціальних заходів для захисту населення”, — сказав тоді Горбачов.
Лише з 27 квітня до 22 травня до Києва відбулося 22 візити іноземних дипломатів. Втім, КДБ ретельно контролював будь-які переміщення іноземних кореспондентів та дипломатичних осіб, прослуховував дзвінки та блокував трансляцію телесюжетів.
До Києва 8 травня прибув генеральний директор МАГАТЕ Ханс Блінкс, що мало б створити ілюзію відкритості влади. Після довгих консультацій Горбачов таки дозволив йому обстежити масштаби аварії. Щоправда, замірів глава МАГАТЕ за межами вертольота не робив та знищену ЧАЕС на власні очі так і не бачив, а, помітивши людей на дорогах та худобу в полях, твердо заявив, що наслідки аварії точно зможуть усунути.
Нагадаємо, ми розповідали про те, як під час російської окупації у 2022 році працівники Чорнобильської АЕС запобігли новій ядерній катастрофі.
Також попри те, що Чорнобильська зона заражена радіацією, там можна зустріти людей-самоселів. Скільки їх там проживає і чим вони займаються?
Джерело: kyiv.novyny.live