У стінах Київського апеляційного суду в середу, 11 березня, відбулося чергове слухання у справі, що викликала значний суспільний резонанс та обурення. Йдеться про оскарження вироку колишньому військовослужбовцю Управління державної охорони (УДО) Артему Косову. Раніше суд першої інстанції визнав його винним у жорстокому вбивстві неповнолітнього Максима Матерухіна та призначив найвищу міру покарання — довічне позбавлення волі. Тепер сторона захисту намагається пом’якшити вердикт, апелюючи до перегляду кваліфікації злочину.
Позиція обвинувачення: цинізм замість порятунку
Під час судового засідання розгорнулася гостра дискусія щодо мотивів та обставин трагедії. Артем Косов обрав лінію захисту, що базується на запереченні умислу. За словами засудженого, він не бачив моменту загибелі підлітка, оскільки сам перебував у епіцентрі бійки. “Куди впав загиблий я не бачив, тому що мене почали бити, і це підтверджує судово-медична експертиза”, — заявив експосадовець, намагаючись переконати колегію суддів, що падіння було випадковим наслідком боротьби.
Натомість сторона обвинувачення категорично відкидає версію про нещасний випадок. Прокурори наголошують: дії нападника були усвідомленими, агресивними та цілеспрямованими. Генеральний прокурор Руслан Кравченко звернув особливу увагу на поведінку Косова одразу після інциденту. За його словами, спроби нападника накласти джгут на шию вже смертельно пораненого хлопця були не актом порятунку, а цинічною інсценізацією для уникнення відповідальності.
Обвинувачення акцентує на професійному бекграунді підсудного. Маючи спеціальну підготовку та службовий досвід, Косов не міг не розуміти наслідків своїх дій. Як підкреслив Кравченко, накладаючи турнікет, колишній правоохоронець чудово усвідомлював, що потерпілий на той момент вже не подавав ознак життя, а травма була несумісною з ним. Прокуратура залишається на жорсткій позиції: вирок має залишитися без змін, оскільки будь-яке пом’якшення буде несправедливим щодо тяжкості скоєного.
Трагедія на фунікулері: хронологія та контекст
Вбивство, що стало предметом судового розгляду, сталося 7 квітня 2024 року на верхній станції київського фунікулера — у місці, яке традиційно вважається безпечною туристичною локацією. Того вечора конфлікт спалахнув раптово. Артем Косов, перебуваючи, як згодом встановила експертиза, у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння, почав чіплятися до групи підлітків. Словесна перепалка швидко переросла у фізичне насильство.
Згідно з матеріалами справи, Косов із силою штовхнув 16-річного Максима Матерухіна. Хлопець впав головою на віконне скло, яке під тиском розбилося. Один із гострих уламків перерізав життєво важливі артерії на шиї підлітка. Смерть настала майже миттєво від критичної крововтрати ще до прибуття бригади швидкої допомоги.
Ця подія сколихнула українське суспільство не лише через безглуздість та жорстокість вчинку, але й через статус нападника. Той факт, що підозрюваний був співробітником державної структури, покликаної захищати вищих посадових осіб, викликав хвилю дискусій про дисципліну та кадровий відбір у силових відомствах. Управління державної охорони одразу після затримання Косова заявило про повну співпрацю зі слідством, наголосивши, що не збирається покривати злочинні дії свого працівника.
Шевченківський районний суд Києва, розглянувши доказову базу, виніс суворий вирок, кваліфікувавши дії Косова саме як умисне вбивство. Проте підсудний, не погодившись із довічним ув’язненням, подав апеляцію. Розгляд справи триває: судді взяли павзу для детального вивчення нових заяв сторін. Наступне засідання, яке може стати вирішальним у цьому етапі процесу, призначено на 25 березня.