Вперше у Києво-Печерській лаврі представлено монумент Івана Мазепи: крок до відновлення історичної справедливості
Національний заповідник “Києво-Печерська лавра” став місцем історичної події: вперше тут було презентовано монумент, що відтворює постать гетьмана Івана Мазепи з максимальною історичною точністю. Цей монумент, створений скульпторами Олесем Сидоруком та Борисом Криловим, є першою спробою відтворити образ гетьмана на основі прижиттєвих зображень та глибоких історичних досліджень.
Гендиректор Національного заповідника Максим Остапенко у коментарі журналістці Новини.LIVE Діані Шликовій наголосив на ключовій ролі Івана Мазепи у розвитку Лаври, зокрема, його значному впливі на архітектурний вигляд святині. Остапенко також згадав про складну історію постаті Мазепи, яку свого часу Російська православна церква піддала анафемі, а його ім’я тривалий час перебувало під забороною та осудом в імперській історичній традиції.
Повернення образу Мазепи до простору заповідника, на думку Остапенка, є відновленням давно забутої історичної справедливості та важливим етапом у переосмисленні спадщини козацької епохи.
Історична постать Мазепи та її значення для Лаври
Іван Степанович Мазепа, визначний політичний та військовий діяч, гетьман Війська Запорозького, епохи якого припала на кінець XVII — початок XVIII століття, є однією з найсуперечливіших, але водночас і найважливіших постатей української історії. Його правління відзначилося спробою зберегти та зміцнити самостійність українських земель перед обличчям зростаючого впливу сусідніх держав, зокрема Московського царства.
Мазепа був не лише політиком, а й меценатом та захисником української культури та духовності. Він активно підтримував розвиток церковного будівництва, мистецтва та освіти. Особливо тісними були його зв’язки з Києво-Печерською лаврою, яка за часів його гетьманства переживала період розквіту. Іван Мазепа фінансував будівництво та оздоблення низки церковних споруд Лаври, зокрема, Башти Івана Кущника, церкви Всіх Святих, а також відзначався щедрими пожертвами для монастиря. Його внесок у розвиток Лаври, як архітектурний, так і духовний, є незаперечним.
Проте, після поразки у Полтавській битві 1709 року, де Мазепа став на бік Швеції проти російського царя Петра I, його постать була демонізована російською історіографією. Його оголосили зрадником, а його пам’ять намагалися стерти з народної свідомості. Анафема, яку виголосила Російська православна церква, лише посилила цю тенденцію. Тривалий час в історіографії Радянського Союзу Мазепа трактувався виключно як зрадник, що відбивало ідеологічні настанови того часу.
Саме тому відновлення історичної справедливості через вшанування постаті Івана Мазепи, зокрема, через встановлення його монументальної скульптури в Лаврі, є надзвичайно важливим кроком. Це не лише визнання його ролі як просвітителя та захисника української державності, а й спроба повернути до національної пам’яті істинний образ історичного діяча, якого довгий час намагалися спотворити.
Відновлення історичної справедливості та вшанування спадщини
Презентація монумента у Лаврі відбувається на тлі загального процесу декомунізації та дерусифікації українського культурного простору. Це є частиною ширшої тенденції до переосмислення історичної спадщини, де на перший план виходять постаті, що символізують українську незалежність та національну ідентичність.
Напередодні, Президент України Володимир Зеленський анонсував встановлення погруддя гетьмана Івана Мазепи в Києві, підкресливши, що це важливий крок до відновлення історичної справедливості, враховуючи роль Мазепи як покровителя Лаври.
Також керівник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко висловив підтримку ідеї встановлення пам’ятника Мазепі на бульварі Тараса Шевченка, наголошуючи на важливості подібних символічних об’єктів для формування міського простору та національної свідомості.
Встановлення монумента Івана Мазепи в Києво-Печерській лаврі стає символом того, що Україна остаточно позбавляється імперських наративів щодо своєї історії та повертає собі справжніх героїв та будівничих своєї держави. Це свідчення того, що минуле не забувається, а його об’єктивне осмислення є запорукою формування міцної національної ідентичності.