Великодня урочистість незважаючи на туман столичного ранку
Київ зустрів Великдень 2026 року в атмосфері густого туману, що, однак, не завадив вірянам зібратися у храмах. У багатьох церквах, зокрема у Києво-Печерській лаврі, вперше за багато років відбулися нічні всенічні служби, наповнивши місто зранку людьми, які прямували додому зі своїх духовних звершень.
Святкові богослужіння та віра, що незламна
Володимирський кафедральний собор став центром духовної активності, де богослужіння тривали всю ніч та продовжилися вдень. Площа навколо храму сяяла сотнями запалених свічок, а в руках вірян майоріли святково прибрані кошики з традиційними пасками та крашанками. Звуки “Христос Воскрес! Воістину Воскрес!” лунали як потужний символ незламності духу українського народу, особливо в час воєнних випробувань.
До величних стін Володимирського собору стікалися кияни, переселенці, численні гості столиці, які опинилися далеко від домівок, та військові. Цей історичний храм, зведений у позаминулому столітті, гостинно прийняв усіх, хто шукав духовної підтримки та єднання.
Світле свято: повернення додому та родинні традиції
Особливо зворушливим моментом стало повернення до України тих, хто знайшов тимчасовий прихисток за кордоном. Чимало таких родин привезли своїх дітей, аби відзначити найсвітліше християнське свято на рідній землі. Пані Ніна, яка приїхала з Португалії, поділилася: “Ми чекали на Великдень кілька місяців, щоби приїхати додому. Тут ми продовжуємо родинну традицію, яка сягає кількох поколінь, що завжди відвідували саме Володимирський собор. Це місце — особливе для нас. Тут хрестилися наші діти й онуки, були перші причастя, і тут ми завжди знаходимо підтримку від священиків”.
Глибокий духовний зміст Великодня
Серцевиною християнської віри є Воскресіння Ісуса Христа. Ця звістка стала початком апостольського благовістя, утверджуючи віруючих у переконанні, що жертва Христа мала сенс. Під час великодньої служби Блаженніший Митрополит Епіфаній наголосив: “Хресними стражданнями Месія узяв на Себе гріхи світу, а воскресінням відкрив для людини дорогу до життя вічного. Тому для кожного віруючого Великдень є джерелом сили, радості та надії, яка не міліє навіть у найтяжчі часи”.
Предстоятель ПЦУ підкреслив, що світло Христового Воскресіння – це не просто спогад про минуле, а жива сила, що діє сьогодні в серці кожного, хто вірить. Це світло є духовною зброєю у боротьбі зі злом, неправдою та страхом.
Великодня просвіта: надія та духовна зброя українського народу
Біля Володимирського собору панувала святкова атмосфера. Люди ділилися пасками та крашанками, підтримуючи одне одного. Після служби численні віряни причащалися. За традицією, протягом усієї Світлої седмиці піст скасовується, а причастя рекомендується щодня.
Особливо багато було маленьких українців та україночок, які з захопленням брали участь в освяченні пасок. Саме діти першими допускаються до причастя, і для них ці спогади залишаться назавжди. Ранковий настрій, велике скупчення людей, яскраві великодні атрибути — все це створювало атмосферу радості та любові.
Митрополит Епіфаній: світло Христове як зброя проти зла
У своєму великодньому посланні предстоятель ПЦУ Блаженніший Епіфаній звернув особливу увагу на сучасні випробування, які переживає український народ. Він наголосив, що попри війну, біль та втрати, Воскресіння Христове нагадує: темрява не має остаточної сили.
“Навіть у ці важкі часи війни Воскресіння Христове нехай наповнює наші душі непереможним світлом благодаті… Нехай це світло буде нашою зброєю і щитом у боротьбі з агресією зла”.
Митрополит Епіфаній висловив подяку українським воїнам, волонтерам, медикам та всім, хто служить ближньому, наголошуючи, що саме через любов та жертовність множиться світло у світі.
Він також нагадав, що диявол спонукає своїх прислужників поширювати беззаконня, проливати кров невинних, нести руйнування та смерть. “Бачачи все це, страждаючи від цих проявів зла, ми можемо духовно і морально знесилюватися, адже сили людини не можуть бути самі собою невичерпними. Однак нинішнє свято нагадує нам, що ані темрява, ані гріх, ані зло, ані сам диявол не можуть перемогти. Якщо мале світло від ліхтаря чи свічки в наших руках здатне відігнати темряву, то наскільки більшу силу має світло Христове, світло від Того, Хто іменується правдивим і незаходимим Сонцем? Тому попри всі руйнування, страждання, попри втому від боротьби ми маємо просвітитися торжеством, бо воістину Христос воскрес!”
Ольга Скотнікова, Борис Корпусенко, «Вечірній Київ»