Виставка про Василя Стуса у Мистецькому Арсеналі
Виставка “Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд” під кураторством Ольги Мельник триває у Мистецькому Арсеналі. З нагоди дня народження поета організатори зробили вхід вільним.
Журналісти Новини.LIVE відвідали екскурсію та дізналися маловідомі факти про життя та творчість митця.
Скульптурний бюст, що лякав радянську владу
Скульптор Борис Довгань створив бюст Василя Стуса, який згодом стане “забороненим”. Ідея запропонувати поету позувати для скульптури виникла у його дружини Маргарити. Стус погодився і приходив близько 5 разів під час обідньої перерви на роботі.
“Я досі не можу пояснити, чому взяв такий великий розмір для портрета з натури. Він не позував у повному розумінні, а просто стояв і читав книжку”, — розповідав скульптор.
Вже готову роботу виставили в Державному художньому музеї у Києві. Невдовзі в рисах бюста одна партійна діячка впізнала Василя Стуса, і скульптуру швидко сховали. Нині цю роботу можна побачити на виставці до 8 лютого, а потім у Національному художньому музеї України.
Неологізми Стуса в українській мові
Український поет під час створення поезій винаходив неологізми, які нині прикрашають нашу мову. Серед них — “живосмерть”, “невідомінь”, “порожньосердий”, “озління” або ж “серцеокий”.
Перший арешт за “коляду”
Василь Стус став “небезпечним” для радянської влади ще на прем’єрі фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”, запустивши ряд подій своїм “Хто проти тиранії — встаньте!” Проте, перший арешт він отримав не за активну позицію, а за бажання відсвяткувати Різдво традиційно.
12 січня 1972 року відбулася ціла хвиля “різдвяних” ув’язнень українських дисидентів. Пізніше цей період назвуть операцією “Блок” або “арештована коляда”. Стуса кинули на 9 місяців у слідчий ізолятор, а вирок — 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання у таборах Магадану та Мордовії.
Іван Світличний — наставник Василя Стуса
Літературний критик і поет Іван Світличний був людиною, яка об’єднувала шістдесятників. Його квартира на вулиці Уманській, 35 була епіцентром зустрічей Клубу творчої молоді, до якого входила Алла Горська, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, сам Стус та інші провідні митці того часу.
Світличний був найближчим та найдорожчим товаришем, наставником і натхненником для Стуса. Поет писав про нього в листах до Надії та Леоніди Світличних: “Все кращого в мені — це Іван Світличний. Усе кращого в багатьох інших — од Івана. Він роздарував себе по проскурах. Виняткова роль, виняткове самопожертвування — без тіні докору.”
Повернення Стуса до Києва після смерті
Василь Стус загинув у засланні на Уралі 4 вересня 1985 року. Радянська влада пояснила, що письменник помер раніше за завершення його терміну ув’язнення. Повернути тіло додому вдалось аж через 4 роки.
Поета переховали разом з дисидентами Олексою Тихим і Юрієм Литвином на Байковому кладовищі. Прощальна процесія налічувала від 30 до 100 тисяч людей. Демонстрація набувала політичного характеру, українці несли квіти, жовто-блакитні та червоно-чорні стяги.