Ветеран Максим Бондаренко: від госпіталю до спортзалу
Війна змінює не лише тіла, а й долі. Однак не всіх вона здатна зламати. Для ветерана Максима Бондаренка шлях після поранення став боротьбою за відновлення, де сила духу допомогла відродити тіло.
## Від фронту до Ірпеня
Максиму 47 років, він родом із Дніпра, хоча народився в Запорізькій області. З початком війни Максим добровільно записався до 128-ї окремої бригади територіальної оборони Дніпра. Спочатку вони перебували на межі Дніпропетровської та Донецької областей, а згодом були переведені безпосередньо на Донеччину, де брали участь у захисті Батьківщини.
У жовтні 2023 року Максим отримав важке поранення. Спочатку його евакуювали до Запоріжжя, а потім перевезли до Києва через ускладнення зі здоров’ям. Завершувати лікування довелося у військовому госпіталі в Ірпені, де Максим познайомився з місцевими активістами, які заохочували ветеранів до занять спортом.
## Ветеранський простір в Ірпені
Саме в Ірпені Максим долучився до організації “Ветеранський простір”, яка надає ветеранам психологічну, юридичну та соціальну підтримку, а також допомагає у започаткуванні бізнес-проєктів.
“Це дуже крута і класна ініціатива. Там фахівці постійно все підказують, допомагають з документами. Це шикарна ветеранська підтримка”, — ділиться Максим.
## Тренування в “БRAMA”
Після виписки з госпіталю в 2024 році Максим продовжив займатися кросфітом у спортклубі “БRAMA” в Ірпені. Тут він знайшов не лише сучасне обладнання, а й спілкування з однодумцями.
“У спортзалі є ще один великий бонус – спілкування. Саме там ти знаходиш однодумців, заводиш нові знайомства, говориш про наболіле”, — розповідає Максим.
## Змагання “Сильні України”
Уперше Максим взяв участь у змаганнях у грудні 2024 року. Згодом дізнався про всеукраїнські ветеранські змагання “Сильні України”, які стали для нього стимулом ще більше тренуватися.
“Я тільки початківець, але вже побував на змаганнях в Одесі, Львові, Івано-Франківську, Ладижині, Києві. Хочу сказати про важливість ініціативи спортзалів долучати до себе ветеранів, які отримали певні поранення і стали не такі мобільні, як раніше”, — зазначає Максим.
## Реабілітація через спорт
Реабілітація Максима розпочалася ще у військовому госпіталі, де він разом із реабілітологами працював над укріпленням ніг. Згодом перейшов до самостійних тренувань, від яких отримує задоволення.
“Мені дуже до вподоби веслування. Там працюють як ноги, так і руки. Але головне – ритм дихання. Мої нинішні результати такі: за 100 секунд я веслую дистанцію 509 м”, — ділиться Максим.
Своїм досвідом Максим радить іншим військовим, які вагаються, спробувати заняття адаптивним спортом: “Навіть не потрібно думати, просто прийти в спортзал у вашому місті і запитати про можливості для ветеранів. Я впевнений, що ніхто не відмовить”.