У період із 2022 по 2025 рік муніципальний житловий фонд Києва поповнився значною кількістю об’єктів нерухомості: за кошти міського бюджету було придбано 1545 квартир. Головна особливість цього житла — наявність повноцінного соціального ремонту, що дозволяє новим власникам заселятися одразу після отримання ключів, не витрачаючи додаткові ресурси на оздоблювальні роботи. Про реалізацію масштабної соціальної програми прозвітували у Департаменті будівництва та житлового забезпечення КМДА.
Левова частка закуплених помешкань призначена для категорій населення, які потребують першочергової підтримки держави та міста. Згідно з оприлюдненою статистикою, 1144 квартири передбачено для учасників бойових дій, що є прямою відповіддю на виклики воєнного часу та необхідність забезпечення гідних умов для захисників. Ще 288 помешкань передадуть дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування — ця категорія традиційно перебуває в зоні особливої уваги соціальних служб. Для внутрішньо переміщених осіб, чия кількість у столиці залишається стабільно високою, виділено 113 квартир.
Варто зазначити, що процес передачі житла є поетапним. Протягом 2022–2024 років Департамент вже делегував районним державним адміністраціям (РДА) близько 300 квартир для безпосереднього розподілу серед громадян, які перебувають на квартирному обліку. Решта житлового фонду, хоч і має стовідсоткову будівельну готовність та виконані ремонтні роботи, наразі проходить фінальні бюрократичні процедури.
## Юридичні колізії та протистояння із забудовниками
На шляху до отримання ордерів киянами нерідко стають процедурні моменти та недобросовісність окремих гравців будівельного ринку. Значна частина квартир, які фізично готові до заселення, юридично ще не існують як окремі об’єкти поштової адресації. Забудовники повинні завершити підготовку об’єктів до введення в експлуатацію та отримати відповідні сертифікати. Лише після присвоєння будинкам поштових адрес майнові права можуть бути офіційно передані районним адміністраціям, які, своєю чергою, розподілять їх серед черговиків.
Ситуація ускладнюється тим, що не всі девелопери дотримуються взятих на себе зобов’язань. Наразі в Господарському суді міста Києва розглядається понад 25 справ, ініційованих міською владою проти забудовників. Предметом судових суперечок є зволікання з введенням будинків в експлуатацію. Це створює парадоксальну ситуацію: житло придбане, кошти з бюджету виділені, ремонти зроблені, але через юридичні затримки з боку приватних компаній місто не може передати квартири людям, які роками чекають на покращення житлових умов. Такий жорсткий контроль з боку муніципалітету через суди свідчить про намір міста захистити бюджетні інвестиції та змусити бізнес виконувати умови контрактів.
## Механізм розподілу та нові законодавчі горизонти
Варто нагадати, що безпосереднє ведення квартирного обліку та ухвалення рішень про надання житла, згідно з розпорядженням КМДА від 31 січня 2011 року № 121, належить до компетенції районних у місті Києві державних адміністрацій. Саме на рівні районів функціонують спеціальні громадські комісії, які розглядають кожну справу індивідуально, перевіряють документи та формують чергу. Департамент будівництва виступає у ролі розпорядника коштів та замовника, який акумулює житловий фонд і передає його «на місця» для фінального розподілу.
Окрему увагу в профільному Департаменті приділяють змінам у нормативно-правовій базі, які суттєво вплинуть на майбутній статус отриманого житла. З 15 лютого 2026 року набуває чинності Закон про основні засади житлової політики. Цей документ встановлює нові часові рамки для приватизації державного житлового фонду.
Прикінцеві положення закону містять норму, яка прив’язує можливість оформлення права власності до воєнного стану. Передбачається, що чинний Закон про приватизацію втратить свою силу рівно через рік після скасування або завершення воєнного стану в Україні. Це означає, що громадяни, які отримають соціальне житло, матимуть певне часове вікно для його безоплатної приватизації. Після завершення цього перехідного періоду правила гри на ринку соціального житла можуть докорінно змінитися, ймовірно, зміщуючи акцент на довгострокову соціальну оренду або інші форми користування майном без права відчуження.